Ярослав Мельник. Телефонуй мені, говори зі мною. Київ, "Темпора".

Збірка короткого жанру (сім оповідань, три повісті і роман) - все, навіть роман, невеликого обсягу і дуже мінімалістичне. Тонка проза про, за визначенням самого автора, пошук самотністю рідності. Часто на тлі пограничних ситуацій, часто на тлі смерті, а, може, вже й по той бік.

Автор зосереджується на описі психологічних ситуацій і переживань, старанно уникаючи будь-якої ідентифікації часу, місця і героїв. Іноді світ творів Мельника у своїй голій пронизливості схожий на релігійні видіння.

З’явилася можливість дізнаватися дату смерті себе та інших. Ці списки заборонені державою, але їх можна купити - як базу податкової на Петрівці. Що буде тоді? Як поводитимуться люди?

У джентльмена Юрія у будинку починають один за одним зникати кімнати. Потім будинок перетворюється на багатоповерхівку, потім на комуналку - фізичний простір усе більше звужується, а соціальний простір довкола перетворюється на "дно".

Син не бачиться з батьком - рік, два, десять. Він регулярно розмовляє з ним по телефону, але приїхати в гості обом ніяк не виходить. А коли син починає шукати, звідки ж йому дзвонить батько, виявляється, що тато давно помер.

Усі ці ситуації описуються сухо і строго - без надриву, без сентиментальності і пафосу. Герої універсальні, місця дії підкреслено абстрактні, мова строга і ясна. Жодних натяків на політичну ситуацію чи знайомі побутові деталі сучасної України.

Така проза добре годилася б для перекладу. Власне, Ярослав Мельник є одним із найвідоміших письменників Литви, де він живе і видається вже багато років. Він уже перекладався французькою.

Не дивно буде побачити його й іншими мовами. Спокійний стиль, наявність сюжету (часто навіть доволі детективного), впізнавані психологічні ситуації - це добротна інтелектуальна проза.